19.06.2026
Частина І. Енергетичні соти, децентралізована генерація – нові політичні метафори чи поштовх для глибоких реформ?
«Україна формує нову архітектуру енергетичної безпеки, основою якої є мережа «енергетичних сот». Про це заявив Перший віцепрем’єр-міністр міністр енергетики України Денис Шмигаль у квітні 2026 року.
Чим більше деградує та руйнується наша енергосистема, тим більше зусиль покладається не тільки на відновлення балансу споживання та виробництва, а й спроби змоделювати нову сучасну та стійку модель.
Якою ж може бути енергосистема, наприклад, з архітектурою мережі «енергетичних сот»? Потрібно сказати, що експертне середовище почало активно обговорювати запропоновану новелу, яка може або залишитись черговою красивою метафорою або дійсно стане однією із основ нової архітектури енергетичної безпеки України.
Чому так важливо розібрати це питання? Це вже не просто “поставимо багато газопоршневих когенераційних установок”. Як слушно зазначив Леонід Уніговський, дійсно існує академічна концепція cellular energy systems/energy cells, переважно в європейській та німецькій дослідницькій школі. Але українська публічна концепція «енергетичних сот» поки що не продемонструвала відповідності цій моделі на рівні архітектури, регуляторики, ринкової організації, стандартів та операційного управління.
Спочатку розглянемо, який вигляд має загальна ситуація в енергетиці зараз, щоб розуміти в яких граничних умовах країна буде впроваджувати нову концепцію.
Руйнування об’єктів енергетики та критичної інфраструктури в результаті військових злочинів з боку РФ в період 2022-2026 років не тільки позбавило країну достатнього балансу генеруючих потужностей, а й висвітлило всі накопичені проблеми та помилки попередніх періодів.
Україна в 2019 році змінила модель оптового ринку електричної енергії та впровадила так званий Третій Енергопакет ЄС – законодавство Євросоюзу щодо лібералізації газового та електричного ринків. Крім забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, нова модель мала забезпечити розвиток ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, забезпечення балансу між попитом та пропозицією електричної енергії, добросовісної конкуренції, сприяння виробництву електричної енергії з альтернативних джерел енергії та розвитку розподіленої генерації й обладнання для зберігання енергії, створення умов для залучення інвестицій в електроенергетику та багато інших прогресивних та необхідних для розвитку енергетики напрямків.
Але тенденція негативного руху, яка розпочалась задовго до нападу РФ, практично повністю знівелювала переваги нової моделі через недосконале державне регулювання, втручання в тарифну політику, відсутність будь-яких стимулів для модернізації та розвитку, маніпуляції та зловживання на ринку, зростаючи небаланси і – як результат – накопичення боргів. Ця сумна та депресивна картина тривалий час перекривалася подвійним надлишком потужностей, в першу чергу – дешевих атомних та гідроелектростанцій, які, на жаль, стали джерелом соціального популізму уряду та корупції, а не фундаментом для сучасної перебудови енергетики. Відновлення фізичного балансу енергетичних потужностей без вирішення накопичених системних проблем не може бути реалістичним завданням.
Не буду наголошувати окремо, що централізована радянська модель остаточно себе вичерпала але наведу основні відмінності старої і нової моделей.
Існуюча – це великі вузли генерації, односпрямовані потоки, пасивний споживач, «сліпа» розподільча мережа, вразливість до атак.
Цілком очевидно, що основою трансформації є розвиток розумних активних систем розподілу (smart grid), мікромереж (microgrid), розподілених енергоресурсів (DER), активних споживачів (prosumers), установок зберігання енергії (BESS), інтеграції електромобілів (V2G), можливості балансування на всіх рівнях (distributed balancing), віртуальні електростанції (VPP), програмні платформи для інтелектуального управління електричними мережами (ADMS/DERMS) та інтегрованої системи керування від ОСП (SCADA) до кінцевих споживачів (grid edge), що забезпечує перехід від традиційної односторонньої системи до децентралізованої.
Потрібно відзначити, що всі вищенаведені елементи майбутньої архітектури ОЕС України певною мірою по кожному напрямку активно обговорюються. Відбувається адаптація міжнародних стандартів. Уже можна навести багато прикладів успішних реалізованих проектів DER, BESS та microgrid. Але цей процес відбувається повільно, несистемно та нескоординовано, що призводить до стримування розвитку одних технологій внаслідок відсутності інших.
Наведу такий приклад: у 2022-2023 роках, після перших руйнувань, були напрацьовані і затверджені РНБО заходи з одночасного впровадження розподіленої генерації (DER) та розумних мереж (smart grid). Після аналізу ефективності використання введеної в роботу розподіленої генерації за один холодний день лютого цього року при температурі повітря в середньому по країні -15 град, а споживачі відключались по 12-16 годин, з’ясувалося, що середній коефіцієнт використання встановленої потужності DER становив в цей день тільки 28%!!! Одна із головних причин – відсутність смартмереж і телемеханіки на підстанціях до яких DER під’єднані. І очевидно, що зі зростанням обсягів DER ця проблема буде наростати.
Ще більша проблема виникає з ефективністю використання СЕС та ВЕС, стохастичність роботи яких наносить все більше економічних збитків.
Можна зробити висновок, що для України проблема відбудови енергетики полягає не лише в дефіциті генерації, а й у дефіциті керованості мережі. Кожна гривня, вкладена в цифровізацію та автоматизацію мереж, може дати більший ефект використання існуючої розподіленої генерації, ніж гривня, вкладена в будівництво додаткової генерації. Простий приклад: якби коефіцієнт використання розподіленої генерації був на рівні 60 %, це б фактично дорівнювало 250-300 млн євро економії в будівництві кожного гігавата потужності. Якщо додати інші складові кумулятивного ефекту від модернізації мереж, які? наприклад, називає CIGRE в своїх дослідженнях, вона стає не тільки технічно, а економічно безальтернативною. Наведу декілька цифр: зниження втрат в мережах – до 20%, при одночасному збільшені пропускної здатності на 25-40% без масового будівництва. Скорочення тривалості аварій до 40 % і головний ефект – 100% інтеграція DER!
Голова Укренерго на початку року повідомив про необхідність побудови 9 з половиною ГВт нової генерації енергосистемі України, що буде потрібно в найближчому майбутньому. Йдеться про високоманеврену газову генерацію, теплові електростанції на біопаливі, установки зберігання енергії та «зелену» генерацію. Оцінка необхідних інвестицій на цю програму може скласти понад 8 млрд. євро. Достатньо легко порахувати збитки, якщо модернізація мереж і далі буде відставати від розвитку розподілених і відповідно стійких до сучасних викликів джерел тепла та електроенергії.
Україна вже інвестує мільярди у розподілені енергетичні ресурси. Головне питання наступного етапу – чи зможе енергосистема ефективно ними скористатися.
