29.09.2026
У кризі лідерство перевіряється не гучними словами, а здатністю ухвалювати рішення, тримати команду й бачити далі за межі сьогоднішньої проблеми. Особливо тоді, коли енергетика щодня працює в умовах невизначеності, війни та постійних викликів.
15 жовтня у Києві Energy Club вдруге проведе форум «Енергія жіночого лідерства: жінки, що тримають енергетичний фронт України».
Однією зі спікерок стане Ольга Каменець, керівниця напрямку маркетингу і комунікацій ТОВ «ТЕПЛА», експертка з 20-річним досвідом у стратегічних комунікаціях, GR та адвокації реформ.
В інтерв’ю журналістці Олені Карпачовій вона розповіла про нові правила взаємодії бізнесу, держави та міжнародних партнерів, силу галузевих коаліцій, роль жінок в енергетичній дипломатії та кризовому управлінні, важливість стратегічного бачення під час війни, реформу корпоративного управління державних енергокомпаній і професійні орієнтири для молодих жінок, які обирають енергетику та стратегічні комунікації.
– Пані Ольго, ви понад 20 років працюєте у сфері стратегічних комунікацій та GR. Як повномасштабна війна змінила правила взаємодії енергетичного бізнесу з державою та міжнародними партнерами?
– До 2022 року GR в енергетиці був розмовою двох. Бізнес приходив до держави зі своєю позицією, держава відповідала певними послабленнями або обмеженнями, і роками тривав торг щодо тарифів, ліцензійних вимог, змін до правил роботи ринків.
Восени 2022 року, коли почалися масовані удари по енергетиці, за столом з’явився третій учасник. Міжнародні партнери перестали бути просто спостерігачами. Вони стали тими, хто везе трансформатори, генератори, турбіни.
Я бачила цей трикутник зсередини, коли в Міністерстві енергетики координувала Хаб екстреної енергетичної допомоги й працювала з Фондом підтримки енергетики України. З одного боку – енергокомпанія, якій обладнання потрібне на вчора. З другого – донор, який за кожен євро звітує перед своїми платниками податків. Посередині – держава, яка має все це звести докупи і зробити так, щоб механізми працювали без збоїв.
Раніше вигравав той, хто продавив для свого бізнесу якісь послаблення. Тепер – той, хто може системно прозоро працювати, показувати швидкі результати.
– У кризові моменти особливо важливо говорити «одним голосом». Чому сьогодні для енергетичної галузі настільки важливими є коаліції та партнерства, і як жінки-лідерки можуть ставати рушійною силою таких об’єднань?
– «Одним голосом» на практиці означає дуже просту річ: одна позиція замість декількох варіантів і купи листів від різних стейкхолдерів. Коли галузь у трьох кабінетах просить три різні речі, держава обирає те, що для неї простіше зробити. Або вирішує нічого не робити.
Понад чотири роки я працювала з Асоціацією постачальників енергоресурсів. І можу впевнено сказати, що позиція асоціації важить більше, ніж лист окремої компанії. Але спершу її треба узгодити між різними гравцями, і це окрема робота, часто найскладніша.
Мені здається, у питаннях налагодження комунікації жінки можуть бути більш гнучкими, ніж чоловіки. Саме жінки найчастіше відповідають за кропітку комунікаційну складову: протоколюють зустрічі, готують протоколи розбіжностей, надсилають підсумкові листи, нагадують про дедлайни. Цю роботу часто віддають жінкам як технічну. Але саме ця робота є дуже важливою. Бо хто формулює, про що домовилися, хто пише остаточні тексти постанов, той найбільше впливає на результат.
– Під час блекаутів та енергетичних атак багато рішень доводилося ухвалювати в умовах невизначеності. Які комунікаційні або управлінські підходи, на вашу думку, допомогли галузі вистояти?
– У кризі людям точно не потрібні заклики до спокою на кшталт «Keep calm and carry on». Їм потрібна інформація, відповіді. Чи буде газ? У які проміжки часу не буде електрики? Куди звертатися в екстрених випадках? Де знайти допомогу?
Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми в компанії «Твій газзбут» намагалися якомога більше комунікувати з клієнтами. Зайвий раз нагадували про те, що і як працює, коли працює, що робити в тих чи інших випадках. На мою думку, саме тишу клієнти переживають найскладніше.
– Ви працювали як у державному секторі, так і в бізнесі. Чи змінилося за останні роки ставлення до жінок, які ведуть переговори, представляють інтереси компаній та впливають на формування державної політики?
– Якщо дивитися, скажімо, на останні п’ять років, зміни не такі помітні. Все розвивається доволі еволюційно. Я пам’ятаю, як жваво всі обговорювали у 2021 році, що чоловіки отримали право піти в оплачувану декретну відпустку. Сьогодні цим нікого не здивуєш.
Якщо ж дивитися на двадцять п’ять років, то, безумовно, зміни більш помітні. Наприклад, ще до грудня 2017 року в Україні діяв наказ МОЗу від 1993 року з переліком 450 робіт, на яких працю жінок забороняли. Чимало з них – в енергетиці та промисловості. Тож менше ніж десять років тому держава ще вирішувала, куди жінці можна, а куди не можна.
Питання, чи може жінка бути учасницею перемовин на найвищому рівні, представляти велику компанію, або ж міністерство, або країну, – вже давно не питання. Про це навіть якось незручно вже говорити. Але я б не розслаблялася. Доступ до столу перемовин у жінок є. Наступне питання: скільки рішень чоловіки ухвалюють за цим столом разом із жінками, а скільки – ще до того, як жінка зайшла в кімнату перемовин.
– Енергетика сьогодні потребує не лише фінансової, а й дипломатичної підтримки. Яку роль, на Ваш погляд, жінки-лідерки відіграють у залученні міжнародних партнерів, інвестицій та просуванні українського енергетичного порядку денного?
– Енергетична дипломатія – це точно не про церемонії та урочисті підписання. Це здебільшого про таблички, листи, звіти.
Ось, наприклад, уряд, який дав гроші на трансформатор чи на газотурбінну установку, мусить пояснити своїм виборцям, де це обладнання зараз працює і що воно живить. Якщо ти даєш цю відповідь швидко, з цифрами й фотографіями, партнер повертається з новим внеском. Якщо ні, наступного разу гроші і допомога підуть туди, де звітують краще.
У Міненерго я значною мірою цим і займалася: готувала матеріали про те, яка допомога надійшла і куди пішла, як була використана. Наприкінці 2025 року у Фонду підтримки енергетики було 36 донорів, а гуманітарну допомогу Україні надавали 38 країн. Така коаліція була створена завдяки зусиллям уряду, Міністерства енергетики та Міністерства закордонних справ. Посольства України по всьому світу інформували уряди і партнерів про ситуацію в Україні, наслідки обстрілів, про потреби в енергетичному обладнанні – писали листи, надсилали таблички з переліками потреб. І це працювало.
Але допомога партнерів не буде триматися лише на гарних промовах і красивих презентаціях. Цей процес має супроводжуватися прозорим і регулярним звітуванням.
Щодо жінок, то вони зазвичай є по обидва боки процесу. У сфері гуманітарної допомоги, мені здається, жінок більше, ніж чоловіків.
– Ви говорите про те, що GR – це «гра в довгу». Як зберегти стратегічне бачення, коли бізнес щодня змушений реагувати на нові виклики війни?
– Щоденне реагування – це тактика, без неї не обійтися, а особливо в наших умовах. Але стратегія – це те, що ти не випускаєш з поля зору, навіть коли горить. Бо коли відчиняється вікно можливостей, готуватися вже пізно.
Наприклад, компанія «ТЕПЛА» зацікавлена в тому, щоб залучати талановиту молодь, яка прагне розвиватися у сфері технологій і готова пов’язати своє життя з енергетикою. Тож у жовтні ми разом з обласною військовою адміністрацією проводимо в Полтаві студентський хакатон «Цифрова енергія Полтавщини». Команди розроблятимуть застосунок, який допоможе малому й середньому бізнесу та бюджетним установам планувати свій енергетичний баланс узимку. Це відповідь на проблему складної зими. А гранти на навчання й трудові контракти для переможців – це для нас інвестиція в таланти, які захочуть працювати в енергетиці.
– Що, на вашу думку, відрізняє сильного лідера в кризових умовах? Які якості сьогодні є визначальними для жінок, які очолюють команди або реалізують масштабні зміни?
– Сильний лідер у кризі не дає обіцянок, яких не контролює. Але він дає команді дві речі: віру у результат і чесність щодо того, наскільки все погано зараз. Погані новини команда витримає. Обіцянки, які раз у раз не справджуватимуться, ні. Ми всі вже були в цій пастці з лютого 2022 року, багато разів чули «до літа», «до осені», «ось-ось». З часом ти перестаєш вірити обіцянкам.
Жінкам, які ведуть за собою команди, я б додала одне. Не треба доводити, що ти витриваліша за всіх. Жінка, яка працює на виснаження, не допоможе команді розподілити сили, щоб вийти з довгої кризи переможцем.
– Ви маєте великий досвід адвокації реформ. Яку реформу в енергетичному секторі ви вважаєте сьогодні найважливішою для зміцнення стійкості та конкурентоспроможності України?
– Назву, можливо, не найпопулярнішу реформу: корпоративне управління державних енергокомпаній. Справді незалежні наглядові ради.
У 2018-2019 роках в Офісі реформ Кабміну я працювала у групі супроводу конкурсного відбору наглядових рад для державних підприємств. Уряд тоді затвердив ради для Укрпошти, аеропорту «Бориспіль», Адміністрації морських портів, Укргідроенерго. Наглядові ради мали стати запобіжником – від втручання держави, від корупції, від зловживань.
Кожна історія, де наглядова рада виявилася декорацією, коштувала довіри всій галузі. Над відновленням цієї довіри ще доведеться працювати.
– Що б Ви порадили молодим жінкам, які хочуть будувати кар’єру не лише в енергетиці, а й у сферах стратегічних комунікацій, GR та управління змінами?
– Перше – вивчайте предмет, а не лише професію. Комунікаційник в енергетиці, який не розуміє, з чого складається ціна газу чи як працює ринок електроенергії, напише гарний пресреліз. Але під час обговорення проблем галузі він буде радше стенографістом, ніж учасником.
Мій шлях в енергетику був непрямим: диплом з економічної кібернетики, інвестиційні банки, приватизація, реформа ринку капіталу. Жоден із цих етапів не був зайвим. Кожен додав певні скіли, які допомагають у побудові відносин з регуляторами, контрагентами, донорами.
І друге – навчання не закінчується ніколи. Програму «Фахівець з GR» у Київській школі економіки я пройшла у 2025 році, маючи майже двадцять років досвіду в державних і корпоративних комунікаціях, з яких останні п’ять – саме в GR. З поширенням штучного інтелекту комунікації змінюються. Тому кожен фахівець повинен мати в своєму арсеналі також і ці скіли. Професія змінюється швидше, ніж ми до неї звикаємо.
Сьогодні енергетика потребує не лише технологій, інвестицій чи швидких антикризових рішень. Насамперед потрібні люди, які здатні брати відповідальність, об’єднувати різних учасників навколо спільної мети й водночас не втрачати стратегічного бачення. Саме з таких щоденних рішень, професійності, витримки та готовності постійно вчитися й формується нове лідерство, що вже зараз визначає, якою буде українська енергетика після війни. І в цьому майбутньому жінки – вже не виняток чи окрема тема, а невід’ємна частина сили та розвитку української енергетики.
