03.08.2026
Форум «Корпоративне управління в енергетиці: від формальних правил до реальної відповідальності», що відбувся у Києві 16 липня, став підсумковою офлайн-дискусією тримісячного спецпроєкту Energy Club. Його учасники обговорили практичні аспекти роботи наглядових рад, взаємодію держави та менеджменту компаній, а також зміни, які визначають сучасну модель корпоративного управління в енергетичній галузі.
Участь у форумі взяв Олег Терлецький – член наглядової ради Укргідроенерго, голова ГО «Центр енергетичних ініціатив», директор департаменту Міністерства палива та енергетики (2010–2011), керівник торговельно-інвестиційного відділу НАК «Нафтогаз України» (2001–2008).
У своєму виступі він запропонував переосмислити саму сутність корпоративного управління, поділився практичним досвідом роботи наглядової ради Укргідроенерго в умовах повномасштабної війни та окреслив ключові виклики, з якими сьогодні стикаються члени наглядових рад державних компаній.
Наглядова рада – це стратегія, а не лише контроль
Олег Терлецький наголосив, що в українському професійному середовищі досі існує стереотипне сприйняття наглядових рад виключно як органів контролю. Проте такий підхід суттєво звужує їхню справжню роль.
Експерт звернув увагу, що англійське поняття Supervisory Board має значно ширше значення і передбачає не лише нагляд, а й формування стратегічного бачення розвитку компанії, наставництво для менеджменту та визначення довгострокових цілей. Саме тому, на думку спікера, навіть сама назва «наглядова рада» певною мірою обмежує сприйняття функцій цього органу.
Водночас ОлегТерлецький підкреслив, що наглядова рада – це насамперед колегіальний орган, рішення в якому ухвалюються спільно. Ефективність її роботи залежить не лише від професійної компетентності членів, а й від їхньої можливості повноцінно долучатися до роботи.
У цьому контексті він критично оцінив практику призначення до складу наглядових рад високопосадовців органів державної влади. За його словами, через значне службове навантаження вони часто фізично не можуть приділяти достатньо часу роботі в компаніях. Крім того, іноді до складу рад входять люди, які є настільки досвідченими або зайнятими іншими проєктами, що замість нового бачення можуть несвідомо стримувати розвиток компанії.
Довіра партнерів починається зі стабільності управління
Окремо Олег Терлецький пояснив рішення наглядової ради Укргідроенерго одразу після її формування призначити генерального директора на новий п’ятирічний термін. За його словами, це було свідоме рішення, адже в той період багато державних енергетичних компаній працювали під керівництвом виконувачів обов’язків. Такий статус не дає можливості керівнику будувати середньо- та довгострокову стратегію розвитку, адже він постійно перебуває у стані невизначеності.
Не менш важливим цей крок був і для міжнародних кредиторів. Укргідроенерго є компанією зі значним кредитним портфелем, тому стабільність управління стала важливим сигналом для фінансових партнерів та інвесторів щодо передбачуваності роботи підприємства.
За словами спікера, саме послідовність у керівництві протягом багатьох років стала однією з причин успішного розвитку компанії.
Воєнний стан не скасовує корпоративне управління
Особливу увагу Олег Терлецький приділив роботі наглядової ради Укргідроенерго після початку повномасштабного вторгнення, коли компанія однією з перших зазнала втрат через захоплення Каховської ГЕС.
За його словами, вже у перші дні війни було проведено позачергове засідання наглядової ради, під час якого ухвалили рішення тимчасово делегувати генеральному директору частину повноважень для оперативного прийняття рішень із подальшим їх затвердженням наглядовою радою. Це дозволило не втрачати дорогоцінний час на проходження формальних процедур.
Спікер зазначив, що подібні механізми можуть бути корисними й для інших компаній, а команда Укргідроенерго готова ділитися своїм досвідом їхнього впровадження.
Окремо він зупинився на системі внутрішнього контролю. За його словами, в компанії працюють комплаєнс-офіцер, внутрішній аудит, система управління ризиками, затверджуються карта ризиків, декларація схильності до ризиків та ризик-апетит. Водночас система внутрішнього контролю не повинна демонструвати назовні всю «внутрішню кухню» компанії. Попри затримку з повноцінним впровадженням окремих процесів через інтеграцію SAP-модуля, необхідні політики вже сформовані, а завершення цифровізації є лише питанням часу.
Також Олег Терлецький звернув увагу на високий рівень персональної відповідальності членів наглядових рад. Вони свідомо погоджуються працювати в умовах значних юридичних ризиків, адже будь-яке колегіальне рішення може стати предметом оцінки правоохоронних органів. Крім того, навіть незначна зміна зовнішніх обставин, наприклад валютного курсу, здатна змінити юридичні параметри значного правочину й вимагати повторного проходження всієї процедури погодження.
Люди, які професійно працюють у наглядових радах, приймають ці ризики свідомо, розуміючи відповідальність за ухвалені рішення та діючи в інтересах компанії, підкреслив експерт.
Виступ Олега Терлецького став ще одним підтвердженням того, що сучасне корпоративне управління – це не формальний контроль, а стратегічне лідерство, професійна відповідальність і здатність забезпечити безперервність роботи компанії навіть у найскладніших умовах.
