25.09.2026
Український ринок систем накопичення енергії вже формує декілька юридичних моделей – від окремого оператора УЗЕ та активного споживача до розміщення обладнання третьою особою і надання накопичувача як послуги. Про можливості монетизації, ліцензування, договірне структурування та законодавчі колізії розповів Максим Федотов, адвокат, CEO та засновник юридичної компанії FEDOTOV&PARTNERS, під час форуму Energy Club «Енергія Свободи: Стійкість та нові можливості ринку систем накопичення енергії в Україні», що відбувся 17 вересня у Києві.
На початку виступу Максим Федотов зазначив, що FEDOTOV&PARTNERS є вузькоспеціалізованою юридичною компанією, яка працює виключно в енергетиці. Компанія супроводжує інсталяторів, операторів систем накопичення, проєкти газопоршневої генерації, постачальників і трейдерів електроенергії.
Практика компанії дозволяє виділити дві основні категорії BESS-проєктів: система накопичення як окремий ринковий об’єкт і УЗЕ як частина енергетичної інфраструктури підприємства. «У принципі, бізнес УЗЕ можна розділити на дві великі категорії: установка зберігання енергії як окремий об’єкт і УЗЕ у структурі підприємства», – пояснив Максим Федотов.
Окремий накопичувач працює як самостійний учасник ринку і може використовуватися для цінового арбітражу, участі на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг. Серед потенційних напрямів монетизації Максим Федотов також назвав імпорт і експорт електроенергії. За його словами, для УЗЕ з потужністю відпуску до 5 МВт окрема ліцензія не потрібна. «Найчастіше до нас звертаються саме з питанням ліцензування. Якщо потужність відпуску установки не перевищує 5 МВт, ліцензія не потрібна», – зазначив він.
Кількість звернень щодо акредитації операторів УЗЕ та юридичного супроводу їхньої роботи на ринку вже зростає. Одним із нових напрямів, із яким компанія зіткнулася безпосередньо перед форумом, стали консультації щодо імпорту й експорту електроенергії із застосуванням систем накопичення.
Серед останніх законодавчих змін Максим Федотов назвав запровадження механізму гнучкого приєднання, а також можливість об’єднувати генерацію і систему накопичення в одній конфігурації.
Проте навіть після появи необхідних підзаконних актів під час практичної реалізації проєктів залишаються юридичні нюанси.
Як приклад він навів проєкт клієнта, який мав діючу сонячну електростанцію та побудував поруч систему накопичення. З енергетичної точки зору обладнання було приєднане правильно, однак СЕС і УЗЕ ввели в експлуатацію як два окремі об’єкти. Під час подання документів до НКРЕКП клієнт отримав відповідь, що об’єкти в такій конфігурації не можуть бути включені до місць провадження господарської діяльності. «Проблема в цьому випадку вирішувана, нічого критичного немає. Але вона показує, що навіть у ситуаціях, які здаються простими, потрібно бути дуже уважними до порядку оформлення документів і введення об’єктів в експлуатацію», – наголосив Максим Федотов.
Ще однією новою моделлю є спільне приєднання системи накопичення та споживача в одній точці. За словами спікера, у такій конфігурації оператор УЗЕ може напряму продавати електроенергію відповідному споживачу без отримання ліцензії постачальника. «Це ще одна можливість монетизації для оператора системи накопичення і додатковий варіант роботи на ринку», – зазначив він.
Окрему увагу Максим Федотов приділив платі за приєднання та виявленій юридичній колізії. З 1 вересня мала застосовуватися подвійна оплата – окремо за потужність відпуску і окремо за потужність відбору електроенергії системою накопичення. Водночас було запроваджено можливість відтермінувати таку подвійну оплату до 1 січня 2027 року за умови виконання визначених вимог. Проблема полягає у суперечності між двома положеннями відповідної постанови. Один пункт передбачає, що для застосування пільги оператор УЗЕ має виконати одну з трьох наведених умов. Наступний пункт дозволяє оператору системи розподілу перерахувати плату, якщо учасник не виконав хоча б одну з цих умов. «Перший пункт говорить, що необхідно виконати лише одну вимогу. Але наступний фактично дозволяє перерахувати плату, якщо не виконані всі три. Це юридична казуїстика, яка у майбутньому може створити проблеми для учасників ринку», – пояснив адвокат.
FEDOTOV&PARTNERS підготувала пропозиції щодо зміни формулювання постанови, щоб її текст відповідав меті, заради якої запроваджувалася пільга. Якщо система накопичення встановлюється підприємством виключно для власних потреб і без набуття статусу активного споживача, юридична модель є відносно простою. УЗЕ може використовуватися для внутрішнього арбітражу, резервування та оптимізації споживання. У таких проєктах основна юридична робота полягає в належному договірному оформленні внутрішніх відносин, особливо якщо йдеться про комплекс із декількома орендарями.
Максим Федотов зазначив, що серед понад 150 клієнтів компанії лише декілька зверталися за консультаціями щодо накопичувачів, які використовуються виключно для власних потреб без статусу активного споживача.
Більше звернень стосується моделі активного споживача. Вона дозволяє не лише використовувати електроенергію для власних потреб, а й відпускати її в мережу та продавати своєму постачальнику. Для роботи такої моделі необхідно врегулювати в договорі ціни закупівлі й продажу електроенергії, порядок сальдування та інші умови взаєморозрахунків. «Активний споживач може здійснювати зовнішній арбітраж і продавати електроенергію своєму постачальнику. Але цю діяльність необхідно правильно структурувати у договірному порядку», – зазначив Максим Федотов.
За його словами, активний споживач за загальним правилом може відпускати електроенергію в межах 50% дозволеної потужності. Цей обсяг може бути збільшений, якщо споживач замовить додаткову послугу з приєднання.
Ще складнішою є модель, за якої система накопичення належить третій особі та встановлюється на території активного споживача. Останнім часом такий формат викликає значний інтерес у торговельних і бізнес-центрів, логістичних хабів та великих промислових об’єктів із численними орендарями. Якщо орендарі не мають окремих точок комерційного обліку, власник комплексу зазвичай виставляє їм компенсацію за спожиту електроенергію. Юридично розмір такої компенсації має відповідати собівартості електроенергії. Водночас власники комерційних об’єктів прагнуть мати можливість враховувати в розрахунках ціну постачальника та отримувати економічний ефект від встановленого обладнання.
Для юридичного структурування такої моделі може створюватися окрема компанія, яка як третя особа встановлює УЗЕ в мережі активного споживача і продає йому електроенергію. Активний споживач надалі здійснює розрахунки зі своїми орендарями та постачальником відповідно до укладених договорів. «Така структура дозволяє юридично коректно реалізувати бажання власника об’єкта працювати за цінами постачальника та водночас мінімізувати податкові ризики», – пояснив засновник FEDOTOV&PARTNERS.
Однією з найцікавіших моделей Максим Федотов назвав «УЗЕ як сервіс». У цьому випадку власник накопичувача встановлює обладнання на підприємстві, але не купує і не продає йому електроенергію. Предметом договору стає надання послуги із забезпечення резерву потужності та ємності. Під час розроблення відповідної договірної конструкції юристи частково орієнтувалися на договори НЕК «Укренерго» щодо надання резервів, адаптувавши їх до відносин між приватними компаніями. «Оператор, який розміщує УЗЕ, фактично отримує індексовану орендну плату за те, що надає підприємству можливість користуватися потужністю та ємністю батареї», – розповів Максим Федотов.
Власник системи отримує прогнозований грошовий потік, який може бути прив’язаний до євро. Підприємство, зі свого боку, отримує енергетичну незалежність без необхідності самостійно купувати дороге обладнання. «Це win-win модель. Той, хто придбав і встановив УЗЕ, отримує плату, а підприємство – енергетичну незалежність і простіший облік електроенергії», – наголосив він.
Така конструкція також дозволяє непрофільному бізнесу уникнути складної участі в операціях купівлі-продажу електроенергії, набуття додаткових статусів та перебудови внутрішнього обліку.
Під час обговорення Максим Федотов підтвердив, що юридична компанія може повністю супроводжувати ліцензування, договірну структуру, отримання необхідних документів та інші юридичні й окремі операційні питання проєкту.
Постачання обладнання не належить до профільної діяльності FEDOTOV&PARTNERS, однак компанія може рекомендувати технічних партнерів. «Наш підхід полягає в тому, щоб узяти на себе юридичні та окремі операційні питання, а власники підприємства могли займатися розвитком свого основного бізнесу», – підсумував Максим Федотов.
