07.03.2025
Важливі аспекти, які стосуються кожного, роль Ощадбанку в розвитку енергетичного сектору України, виклики і перспективи галузі та фінансові інструменти, які можуть сприяти її сталому розвитку. Про це – у Великому інтервʼю з Юрієм Каціоном, заступником голови правління АТ «Ощадбанк».
Ведучий: Андрій Куликов, журналіст, теле- і радіоведучий, медіаексперт.
– Отже, шановні, у нас сьогодні велике інтерв’ю на платформі Energy Club. І такого інтерв’ю ще не було. Не тільки тому, що воно буде велике, а й тому, що воно буде про дуже важливі аспекти, які б’ють кожного або наповнюють кожній і кожному кишеню. Юрій Каціон, заступник голови правління АТ «Ощадбанк», відповідальний за корпоративний бізнес. Він має більше 27 років досвіду роботи у банківській галузі. За цей час здобув колосальний досвід у розвитку корпоративного бізнесу, в реалізації складних інвестиційних проєктів, структуруванні угод із залученням інструментів міжнародних фінансових організацій. З паном Юрієм сьогодні будемо говорити про роль Ощадбанку в розвитку енергетичного сектору України, про виклики і перспективи галузі. Ну і, звісно ж, про фінансові інструменти, які можуть сприяти її сталому розвитку. Отже, перше. Ощадбанк – лідер із фінансування енергетики з часткою 31 відсоток ринку. Які основні досягнення Ощадбанку у фінансуванні енергетики за останні роки ви вважаєте найважливішими? І, до речі, а скільки останніх років ви нараховуєте?
– Вітаю! Дуже дякую за представлення. Дійсно, цікаве питання, коли починати рахувати і що вважати початком. Напевно, якщо ми будемо говорити про енергетику, то варто згадати, що з далекого 2005 року Ощадний банк був визначений уповноваженим банком з обслуговування ринку електричної енергії. Таке замислувате звання зобов’язує нас до того, що ми маємо не просто бути обслуговуючим банком, надаючи нашим клієнтам звичайні операції. Ми маємо також виконувати специфічну функцію, специфічну роль: бути певним гарантом розрахунків, гарантом правильності функціонування ринку і всього, що з цим пов’язано. Пізніше, вже у 2017-2019 роках, ми були дуже глибоко залучені до реформи ринку електроенергетики. Ми активно брали участь в розробці законодавства щодо переходу на європейські, а точніше, це в нас називалося конкурентні засади ринку і правила роботи на цьому ринку. Ми продовжували виконувати функцію уповноваженого банку і таким чином набули дійсно унікального досвіду в галузі роботи ринку, специфіки ринку, деталей взаємовідносин між всіма учасниками – енергогенеруючими компаніями, вугледобувними підприємствами, енергопостачальними компаніями, державними операторами, які відповідальні за постачання електричної енергії, придбання та розрахунки за електроенергію.
– Пане Юрію, оскільки ви назвали 2005 рік, то це означає, що і Ощадбанк, і Ви пережили разом з цілою країною найважчі етапи. І війну Ви зустріли теж ще у 2014 році, виконуючи свою функцію, а потім – повномасштабне вторгнення. Як війна загалом і повномасштабне вторгнення вплинули на діяльність Ощадбанку в енергетичному секторі? Які з’явилися нові виклики? Ну, а оскільки всі кажуть, що криза – це ще і час можливостей, то, може, і можливості з’явилися?
– Якщо ми будемо говорити про вплив війни і наше реагування на ці події, то першим викликом для нас була втрата енергетичних активів, які знаходилися на вже окупованій території в Криму. Пізніше додалися енергооб’єкти на території Донецької і Луганської областей. Спочатку це розглядалося просто як втрата наших інвестицій. Враховуючи специфіку цих регіонів, там була величезна кількість об’єктів відновлювальної генерації, яка базується на потужності вітру або сонячного випромінювання. Відповідно, тільки в одному Ощадному банку ми втратили за 2014 рік проєктів і потужності більше ніж на 700 мільйонів євро. Якщо говорити в мегаватах, то це понад 500 мегават потужності генеруючих об’єктів. Пізніше, вже в 2022 році, ми стикнулися з іншою проблемою. Ми не просто втрачали енергоактиви внаслідок їх окупації, вони свідомо руйнувалися внаслідок ракетних атак з боку Росії. І тут уже знадобилися інші рішення й механізми підтримки існуючих компаній. А найбільш фантастичне, що ми навіть продовжували фінансувати нові інвестиційні проєкти в частині створення нової генеруючи потужності, незважаючи на те, що до сьогоднішнього моменту є ризик втрати як безпосередньо інвестицій, так і втрати цих об’єктів внаслідок їх прямого руйнування.
– Пане Юрію, зараз ми бачимо значне зростання проєктів із децентралізованої генерації. Наскільки це продиктовано потребою в енергетичній стійкості? На які типи таких проєктів зараз припадає найбільший попит?
– Якщо говорити про децентралізовану енергетику, варто згадати, що це не щось нове, вигадане виключно зараз, в період військового часу. Це свідома стратегія держави з розбудови енергетичного ринку. І якщо подивитися в плани державного оператора НЕК «Укренерго», якою має бути структура виробництва електричної енергії для того, щоб вона була безпечною, якісною, надійною, то ми можемо побачити відповідний розділ про децентралізовану генерацію. Вона передбачалася спочатку безпосередньо для надання послуги забезпечення якості електричної енергії, покриваючи традиційні пікові періоди споживання. Це ранкові та вечірні години, коли всі повертаються додому з роботи і максимально підключають всі побутові прилади, які споживають електричну енергію. І зараз, в процесі адаптації цих проєктів до сьогоднішньої реальності, ми зрозуміли, що це не просто про якість – це про виживання, про забезпечення сталості роботи бізнесу і нормальних умов життя. Тому що, якщо ми маємо в громадах або в певних регіонах відповідний об’єм децентралізованої генерації, який може продовжувати виробляти електричну енергію навіть в ситуації блекауту, то, відповідно, цей регіон або ця громада може бути автономною певний період часу і продовжувати надавати своїм споживачам послугу з постачання електричної енергії. Це дуже важливо. Всі це зрозуміли. І величезна кількість компаній приватного бізнесу, а пізніше до них долучилися комунальні підприємства і державні компанії, почали розробляти проєкти з децентралізованої генерації.
Найбільш швидкими для реалізації є проєкти з газопоршневої технології. Це когенерація, яка виробляє одночасно і електричну, і теплову енергію. За наявності певних потужностей для її подачі споживачеві, вона найуспішніша з точки зору економічної моделі: має достатньо короткий термін окупності, і найголовніше – гарантує енергетичну безпеку як конкретно взятого підприємства, так і регіону, де вона буде побудована. Збудувавши достатню кількість таких об’єктів, ми вирішуємо одночасно декілька задач. Ми дбаємо про енергетичну безпеку, самозабезпечення електричної енергії та сталість нашого бізнесу, який має бути забезпечений електричною енергією стільки, скільки працює підприємство, а не тоді, коли її продають, і в обсягах, лімітованих або ні. З іншого боку, це забезпечує можливість підтримання достатнього рівня напруги в мережі і покривати короткострокові пікові навантаження на мережу. Сьогодні Укренерго намагається максимально стимулювати розбудову таких проєктів: проводить відповідні аукціони на реалізацію потужності для надання послуги на ринку допоміжних послуг. Це специфічні ринки, назви мало про що говорять звичайним громадянам. Але це є сегментом нашого ринку електричної енергії. Сьогодні він складається з внутрішньодобового ринку, ринку на добу наперед і балансуючого ринку. На балансуючому ринку надаються послуги, які саме і покликані вирівнювати ці перекоси з виробництва і споживання електричної енергії.
– Обставини, що змінилися, зробили багатьом із нас знайомими поняття, на які раніше ми не звертали увагу. Наприклад, критична інфраструктура. Як змінилися вимоги до забезпечення безперервності енергопостачання саме для критичної інфраструктури? І які фінансові інструменти Ощадбанк пропонує для таких проєктів?
– Ми дуже тішимося з того, що абсолютно всі сегменти бізнесу і органів державного управління усвідомлюють, що таке енергетична безпека, енергетичний захист і захист об’єктів критичної інфраструктури. В сьогоднішніх умовах, коли ми не знаємо, куди може прилетіти, не завжди можливо вирішити питання одразу і в найкращий спосіб, який буде вкладатися в традиційне уявлення про інвестицію і банківське фінансування. Звісно, що в першу чергу вирішується питання відновлення енергопостачання. Найтрадиційнішим способом є поставка звичайних генераторів, які працюють на дизелі. Але це дуже короткострокові рішення, і вони мають забезпечити подачу електричної енергії на період, поки тривають відновлювальні роботи і буде подано живлення та електрична напруга до споживачів.
А якщо говорити про середньострокову стратегію або довгострокове планування і захист об’єктів, усі почали думати про те, що необхідно знаходити рішення, які будуть забезпечувати безперервну діяльність. Одним із лідерів, і напевно, першим, хто це зробив, була саме фінансова система. Вона пішла на це не відразу і не в контексті проєкту, який може щось здешевити або мати економічну користь. Вона вирішувала питання забезпечення роботи відділень навіть в умовах блекауту, тому що людям все одно треба було надавати послуги з платежів, вони повинні мати можливість за щось заплатити, зняти свою пенсію або отримати кошти для того, щоб жити звичним життям. Відповідно, за ініціативи Національного банку був створений проєкт Power Banking – мережа відділень серед всієї фінансової системи України, яка мала працювати за будь-яких умов, бути заживленою, мати захищені канали зв’язку, які навіть за умови припинення енергопостачання продовжуватимуть функціонувати і надавати послуги населенню і бізнесу.
Наступним етапом став стрімкий рух наших муніципалітетів. Більшість соціальних об’єктів у муніципалітетах зараз вже мають певний досвід реалізації проєктів власного енергозабезпечення. Це, в першу чергу, встановлення на дахах сонячних панелей у поєднанні з акумуляторами, інверторами, які дозволяють вдень, у період виробництва, накопичувати цю енергію в акумуляторах і певний час після того, навіть, коли сонця вже немає, її використовувати. Це рішення дозволяє забезпечити до іноді до 50 відсотків часу енергопостачання цих об’єктів. Воно дуже вдале, не настільки вартісне, як, наприклад, проєкти з будівництва розподіленої газопоршневої генерації, і дуже швидко мультиплікується. Сьогодні більшість банків перейшли до подібного формату безперебійної роботи за допомогою акумуляторів, інверторів, які працюють навіть після припинення енергопостачання. Так само рухаються в цей напрямок соціальні об’єкти – школи, лікарні, дитячі садки, вищі навчальні заклади, інші об’єкти. Наступні за величиною – комунальні об’єкти, які надають критичні послуги для населення: водоканали, газопостачальні та інші. Вони теж можуть швидко бути обладнані відповідними системами, що дозволяють і економити споживання електричної енергії, і мати економічний ефект, покриваючи власним виробництвом ті періоди, коли електроенергія на ринку може сягати пікових показників. Ви знаєте, що у нас є певні обмеження – прайс-кепи. Це встановлена регулятором НКРЕКП максимальна величина ціни на електричну енергію в певні години. Відповідно, якщо купувати електричну енергію в ці години, це точно не покращить фінансове становище комунального підприємства, яке, наприклад, надає послугу з водопостачання. Заміщення такої дорогої електроенергії енергією власного виробництва, тим більше, якщо це майже безкоштовна сонячна електрична енергія, має позитивний економічний вплив на фінансові показники підприємства.
– За останні дев’ять місяців частка Ощадбанку у фінансуванні розбудови генерації склала понад 26 відсотків. Які критерії, пане Юрію, стали визначальними при відборі проєктів?
– Наша частка фінансування подібних проєктів досить істотна – 26 відсотків. І це пов’язано з тим, що ми одні з перших почали працювати над такого роду проєктами. І вже пізніше більшість банків долучилася до ініціативи, запропонованої Національним банком і реалізованої у вигляді Меморандуму про підтримку розбудови децентралізованої генерації.
Протягом 2024 року ми профінансували таких проєктів на суму понад 40 мільйонів доларів в еквіваленті. Переважно це була якраз-таки децентралізована газопоршнева генерація. Проте ми не зупинялися і в реалізації іншого роду проєктів. Мається на увазі альтернативна генерація – вітряні парки, сонячні ферми і таке інше. І вже на початку 2025 року ми уклали чергову дуже успішну угоду, яка є першим кроком у розбудові великого парку потужністю у 200 мегават. За один місяць ми надали обсяг фінансування, який дорівнює виділеному у 2024 році на реалізацію проєктів з енергетичної децентралізованої генерації.
Якщо говорити про наші плани, то пайплайн складається з більше ніж 20 проєктів загальною потужністю понад 450 мегават, які включають диверсифіковані напрямки: вітряні парки, сонячні станції (їх небагато, вони продовжують бути цікавими, але не в такому великому обсязі, як раніше) і децентралізовану газову генерацію, яка сьогодні є номером один з точки зору енергетичної безпеки і забезпечення наших громад електричною енергією.
– Пане Юрію, Ви вже так знаєтеся на енергетиці, що у мене виникає запитання: у вас є енергетична освіта, чи це вже ви під час своєї роботи її здобули?
– Ні, в мене немає енергетичної освіти. Але у мене вже теж іноді виникає відчуття, що я вже більше енергетик, ніж банкір. Це така певна професійна деформація.
– Енергійний банкір.
– Так, так. Коли намагаєшся вивчати проєкти і розповідати про їх перспективи, так чи інакше починаєш заглиблюватися в цю тематику, вивчаєш технічні рішення, переваги, відмінності між різними типами генерації. І починаєш цими проєктами жити, десь навіть горіти, розумієш, що якщо можна швидко побудувати 1-3 гігавати енергетичної потужності в Україні, а для цього є всі передумови: фінансування, доступне з боку українських банків, бажання наших партнерів, колег – іноземних фінансових установ так само підтримувати ці проєкти, особливо з розвитку наших громад, то це може мати великий позитивний вплив на нашу енергосистему. Нам не потрібно буде імпортувати дорогий обсяг електричної енергії, і це фінансово буде позитивно для всієї країни. І ти намагаєшся вже бути таким ментором в реалізації цих проєктів для бізнесу і для наших громад. Тому ми проводимо дуже велику кількість і навчальних семінарів, і форумів, де намагаємося пояснити, в чому відмінність, перевага, перспектива реалізації таких інвестиційних проєктів, які є інструменти для цього, і як все це краще комбінувати й використовувати.
Я почав говорити про те, що ми маємо можливість з’єднання ринку з Європейським Союзом. Це також величезна можливість і перевага, тому що ми розуміємо, що в нас ринки поєднані, відповідно, буде поєднано ціноутворення. Якщо виникне дефіцит на ринку електричної енергії в Європейському Союзі, відповідно, зростає ціна, і наші виробники, за умови, що в нас покритий внутрішній попит власним виробництвом, можуть експортувати електричну енергію. Відповідно, якщо не вистачає електроенергії у нас, ми можемо її імпортувати. Але що це створює як чинник для розвитку інвестиційних проєктів? Ми можемо прогнозувати ситуацію на ринках, ціну на електричну енергію і наявність або відсутність її дефіциту. Це дуже важливо для розуміння фінансовими установами базових критеріїв оцінки інвестиційних проєктів. Для того, щоб зрозуміти, в який період часу ми зможемо отримати кошти, які ми надаємо в кредит, або для інвестора – за який термін часу він зможе повернути свої вкладені інвестиції і скільки заробити на цих інвестиціях, йому в модель треба закласти ці дуже прості речі. Середня вартість електричної енергії, середня вартість фінансування, яке він залучить, і обсяг електричної енергії, який він зможе реалізувати. Так от, розуміючи, що в нас зараз постійний дефіцит, і ми його не зможемо закрити у найближчі 3-4 роки – це термін, за який можна побудувати 2-5 гігават потужностей, ми точно не перейдемо до великого профіциту, а відповідно, попит буде. І ви вже впевнені як мінімум в тому, що продасте всю електричну енергію, яку ви будете виробляти, а її ціна буде залежати від того, наскільки на неї є попит всередині країни, і наскільки є профіцит її виробництва. Навіть якщо він є, то значить, повинен бути альтернативний шлях її реалізації кудись іще, щоб не втрачати вкладених коштів. І такий механізм є – це якраз європейський ринок, який зможе це все забрати.
Тому передумови для успішності енергетичних проєктів сьогодні є як ніколи. І я скажу більше: у попередні роки ми всі розвивали такого роду проєкти за рахунок державного стимулювання цієї галузі. Тут є величезний екологічний аспект. Був затверджений зелений тариф, покликаний забезпечити захист інвестицій для того, щоб у будь-якому випадку ваші інвестиції мали окупний термін і не залежали від ситуації на ринку. Зелений тариф сьогодні в середньому складає по більшості проєктів, які були введені в експлуатацію з 2016 по 2020 рік, 10-12 євроцентів за кіловат-годину. В перерахунку там на гривні це 4,50 – до 5 гривень. Відповідно, якщо подивитися на ринок, на біржу електричної енергії, яка є сьогодні в Україні, ми бачимо середні ціни на рівні 4,50 – 5,50, іноді 6 гривень, а якщо скласти середнє за останній рік – приблизно 12-14 євроцентів. І це без ПДВ. Про що це говорить? Що зелений тариф вже нижче, ніж звичайна базова ціна на ринку електричної енергії. І ця страховка або інструмент гарантії сьогодні не є настільки критичним для реалізації таких проєктів, тому що сам ринок в принципі став більш-менш збалансованим.
Однозначно, ще є певні проблеми та обмеження, так звані прайс-кепи, які не дають можливості імпортувати весь потрібний обсяг. Тому що, якщо в нас дефіцит, то, відповідно, в Європі дефіцит, і ціна на електричну енергію може різко злітати вверх – ми бачили у зв’язку з морозами ціни на європейських РДН 200 євро за мегават-годину. Це 8-9 тисяч гривень за мегават-годину при встановленому НКРЕКП прайс-кепі 7500. Відповідно, ніхто не буде купувати за 9 тисяч в Європейському Союзі, маючи можливість продати в Україні не дорожче, ніж 7500. Це відразу генеруватиме збитки для трейдера. Але і відпустити ринок повністю безконтрольно ніхто сьогодні не готовий, тому що це матиме величезний вплив на ціни, на інфляцію, на захист споживачів. Тут потрібні збалансовані рішення. Я думаю, що вони будуть знайдені відразу по закінченню воєнного стану, і це ще більше покращить ситуацію. Є такі певні проблеми, але вони в загальній масі сьогодні вже непомітні і не перешкоджають реалізації проєктів. І про це свідчить те, що вже майже всі галузі української економіки потроху стають енергетиками. Навіть ті компанії, які займалися абсолютно іншого роду діяльністю: постачанням послуг, торгівлею нафтопродуктами, ритейловим бізнесом – вони вже всі або реалізують, або планують, розробляють проєкти з інвестицій в альтернативну енергетику, в газову генерацію і таке інше. Це дає надію, що ми дійсно зможемо найближчими роками побудувати ті критично необхідні 3-4 гігавати виробництва електричної енергії, які хоч якось вирішать наші проблеми.
– Юрій Каціон згадував європейський аспект нашої енергетики та її розвитку, імпорт і експорт. А як змінилися умови співпраці з міжнародними фінансовими організаціями у воєнний час? Які нові можливості з’явилися? Чи навпаки, вони тепер настільки обережно ставляться, що такі можливості зменшилися?
– Користуючись нагодою, я хочу дуже подякувати нашим партнерам. Ми їх називаємо IFIs – міжнародні фінансові інституції. Вони не просто зберегли підтримку України, а кратно збільшили інвестиції в Україну, ліміти фінансування банків з метою підтримки, в першу чергу, малого і малого середнього бізнесу. Зараз період активного підписання угод щодо фінансування муніципалітетів. Мова йде про наші громади – про реалізацію проєктів енергетичної трансформації і з точки зору екології, і з точки зору енергетичної безпеки регіонів.
Сьогодні майже кожна зустріч з нашими партнерами починається з їхніх запитань: «Чим ми ще можемо вам допомогти, які ще інструменти і продукти можемо запропонувати?» Чесно кажучи, за 25 років своєї кар’єри я не пам’ятаю такої кількості фінансових інструментів ні з боку IFIs, ні з боку українських банків, які готові реалізувати такі проєкти в будь-який спосіб. Ви бачили, наприклад, що в минулому році влітку була підписана угода між 19 найбільшими банками України про підтримку проєктів в енергетиці. Документ свідчить про те, що банки готові збільшити свої ризик-апетити на такі проєкти, і розглядати їх реалізацію на умовах Project finance. Це означає, що ми будемо реалізовувати і фінансувати проєкт, який в майбутньому генеруватиме грошовий потік. І ми базово спираємося лише на наявні інструменти та активи компанії, яка починає реалізовувати цей проєкт. Тому що традиційний класичний, навіть консервативний банківський підхід говорить, що завжди треба мінімізувати ризики. І після багатьох криз, які відбувалися в українській економіці, напевно, всі банки використовують цей консервативний підхід. Вони не готові фінансувати проєкти, умовно кажучи, з нуля, коли в тебе немає існуючого бізнесу, коли в тебе немає додаткового грошового потоку, який може підстрахувати цей проєкт, якщо він не зможе бути реалізований, або в тебе немає альтернативної застави, яка може бути забезпеченням за новим кредитом для реалізації такої інвестиції. Так от, підписання цього меморандуму засвідчило те, що банки свідомо готові йти на збільшення ризик-апетиту до такого роду проєктів. Звісно, це лімітовані речі. Кожен для себе визначає той обсяг ризику, який він готовий на себе додатково взяти. Але от якраз в комбінації з інструментами, які вже були, ті, які є, і ті, які готові давати міжнародні фінансові партнери, ці проєкти стало набагато легше реалізовувати. Зараз найчастіше використовується комбінація механізму ризик-шерингу від міжнародних фінансових установ з внутрішнім фінансуванням з боку українських банків. Чому? Тому що фінансова система, як не дивно, сьогодні себе почуває доволі впевнено і стабільно. Ми бачимо величезну ліквідність на рахунках банківської системи. Ці гроші можуть і мають бути спрямовані у такого роду проєкти. І для цього треба трішечки допомогти банкам застрахувати ризики нереалізації цих проєктів, або неповернення коштів. І саме ця комбінація з механізмом ризик-шерингу – це, по суті, ЄБРР, або Європейський інвестиційний банк, або інші банки, польські, приміром, BGK, ми з ними теж працюємо. Вони готові брати участь у такого роду проєктах і беруть на себе половину його ризику. Цього в принципі вже достатньо для того, щоби банк спокійно, впевнено заходив в доволі масштабні і вартісні проєкти по створенню нової генерації.
– Пане Юрію, я слухаю Вас, і Ви досить часто вживаєте «як не дивно». А що ще потрібно, щоби Вас здивувати?
– Неочікуване питання. Піймали мене на тому, про що я ще ніколи не думав. Від чого б я ще міг здивуватися? Я би, напевно, здивувався (але це насправді не здивування, а наші мрії і більш довгострокові очікування), якби нас взяли в родину Європейського Союзу набагато швидше, ніж 2030 рік. Я би здивувався, якби зняли обмеження щодо обсягів можливої торгівлі електричною енергією в ту чи іншу сторону. Тому що, зрозуміло, що наші колеги намагаються допомагати, але вони завжди страхуються і завжди обережні в наслідках, тому що будь-яка допомога, будь-які можливості можуть створювати проблеми для інших ринків. Ми бачили це на прикладі продукції сільського господарства. І дуже прикро, що саме ці події псували і продовжують псувати відносини між нашими країнами-сусідами, які надали нам величезну допомогу, підставили плече в перші місяці й роки війни. Але зараз, коли вони почали відчувати негативні наслідки від вільної торгівлі нашою продукцією, стали захищатися, вимагаючи певних субсидій на покриття збитків або повернення тих обмежень, які були. Я б дуже здивувався, якби нас відверто і чесно взяли в родину Європейського Союзу на загальних правилах, не захищаючись від нас. Це було б дуже позитивно для країни.
– Я ще звернув увагу, що ви не проминає нагоди згадати про відновлювану енергетику. Які потенціали ви бачите? Як оцінюєте потенціал відновлюваної енергетики у контексті підвищення енергетичної безпеки України?
– Насправді ми маємо унікальну можливість надалі стати лідерами розвитку цієї галузі в Європі. Чому? Тому що більшість країн Європейського Союзу почали реалізацію такого роду проєктів дуже давно, і в них вже відбувається другий або третій цикл заміни обладнання, яке вже за сьогоднішніми стандартами вже не є економічно доцільним для використання. У якості прикладу можна навести базові турбіни, які використовувалися у вітроенергетиці ще 10 років тому і вважалися передовими технологіями, мали потужність до 2 мегават на одну вітроустановку. Сьогоднішні технології, які пропонують виробники, починаються від 5,5 мегават до 8 мегават на одну вітроустановку. Відповідно, це говорить про те, що на одній земельній ділянці, яка однаково коштує як для 2 мегават, так і для 8 мегават, можна в три рази збільшити потужність генерації електричної енергії. Відповідно, це буде впливати і на інвестицію, яку ви туди вклали, і на той грошовий потік, який вона буде генерувати.
Наступна історія полягає в тому, що майже всі ділянки, які доступні для будівництва такого роду об’єктів в Європейському Союзі, вже використані. Саме тому вони замінюють попереднє обладнання на більш нове, продуктивне. Але це все дуже дорого і не дуже ефективно з точки зору економіки. Якщо подивитися на Україну, в нас площа для реалізації такого роду проєктів не досягає 10 відсотків. Відповідно, наш потенціал величезний, і ми можемо дати можливість інвесторам брати спільну участь в розробці цих проєктів. І наша енергетична мережа дозволяє це будувати з певними, звісно, інвестиціями для того, щоб забезпечити пропускну спроможність. У нас великий потенціал розвитку цієї галузі.
– Досі ми говорили, в основному, про гроші, про технології, про обсяги виробництва. А які зміни до законодавства, до регулювання енергетичного сектору, можуть сприяти швидшому відновленню і модернізації галузі?
– Дуже цікаве питання. Насправді, якщо говорити про енергетичну систему, через війну застрягли на середині реформи енергетичного сектору. Ми перейшли до конкурентного ринку в 2019 році, розділили енергопостачальні компанії на ті, які постачають електричну енергію, і ті, які управляють мережами. І ми мали перейти до інвестування в розвиток цієї мережі для забезпечення її стабільної роботи, якісної передачі електричної енергії, зменшення втрат. Були прораховані величезні обсяги інформації, створені інвестиційні проєкти для вкладання і розвитку мережі. Але почалася війна. І, звісно, коли відбуваються такі події, тут уже не до інвестицій у покращення. Ми вимушені були забезпечувати виживання і функціонування хоча б того, що є. Тому зараз всі ці проєкти відкладені. І насправді, якщо говорити системно про ринок в цілому, то, в першу чергу, треба навести на ньому лад, вирішити проблеми, які утворилися внаслідок перехідного періоду, бо він не до кінця ліквідував перехресне субсидування між учасниками галузі, і ліквідувати проблеми, які виникли внаслідок війни. Погасити борги, які накопичилися на ринку, бо вони не дають можливості всім інституціям бути учасниками українського фінансового ринку і залучати іноземне фінансування. Це заборгованість по послузі з розвитку зеленої генерації, альтернативної енергетики, покладена на Укренерго законодавством. Це послуги на балансуючому ринку, які надають компанії, що на команду диспетчера терміново вмикають потужності і видають в мережу електричну енергію для того, щоб будь-яким чином забезпечити її наявність, попри її вартість і собівартість. Виникає борг перед Укренерго, його треба погасити.
Але, з іншого боку, ми маємо ще більший борг перед компанією Укренерго з боку споживачів, які мають платити за тариф на передачу електричної енергії, і за ту електроенергію, яка постачається на специфічні ринки. Ми розуміємо, що стягнути гроші з компаній, які постачають електричну енергію окупованим територіям, або які знаходяться в зоні бойових дій, неможливо, як і відключити їх від споживання. І вирішити ці проблеми швидко теж неможливо. Але, не вирішивши весь комплекс цих проблем, ми не можемо перейти до наступного етапу – змін у законодавчій площині. Треба дочекатися завершення бойових дій.
Та дещо робиться вже сьогодні. Ви бачили, як швидко уряд готовий реагувати на виклики з побудови децентралізованої генерації. На початку літа ми почали говорити про те, що нам терміново необхідно побудувати хоча б ГВт потужностей розділеної генерації. І вже у вересні приймалися перші рішення Кабінету Міністрів, НКРЕКП, Міністерства енергетики та інших регуляторних інституцій, якими терміни підключення скорочувалися з 2 місяців до 2 днів, скасовувалася плата за підключення, встановлювалися механізми тарифікації і нарахування за постачання газу для енергогенеруючих потужностей на рівні НКРЕКП у дуже короткі терміни. Якщо порівнювати з попередніми періодами, то ця робота інколи займала роки. Тут ми побачили, що уряд здатний діяти дуже швидко, і майже всі перешкоди, які заважали підключити і почати виробляти електричну енергію, були ліквідовані за дуже короткий проміжок часу. Відповідно, у нас буде наступний виклик, коли у перший день після завершення активних бойових дій нам треба буде сідати і приймати рішення, які будуть націлені на те, щоб вирішити весь комплекс цих проблем на ринку електричної енергії для того, щоб дати старт його стрімкому розвитку.
– Пане Юрію, якщо стисло, які уроки з управління ризиками в енергетичному секторі варто і можна винести із досвіду останніх 2-3 років?
– Добре було б, щоб ми вчилися і з першого разу. Однозначно потрібно мати певні протоколи дій на абсолютно неможливі сценарії, які можуть виникнути навіть в теоретичній площині. Бо ніхто собі не міг уявити, що енергетична система працюватиме в таких умовах, як сьогодні. Як виявилося, вона вистояла і може працювати. Звісно, що це все завдяки тим людям, які 3 роки свого життя 24\7 забезпечують цю діяльність і неймовірними, іноді героїчними зусиллями ліквідовують наслідки, розробляють альтернативні шляхи заживлення мереж і таке інше. Відповідно, потрібно мати завжди план Б і план С, і не вважати їх виключно гіпотетичними випадками, які можуть виникнути в будь-якій ситуації. Потрібно мати резервні фонди для можливості замінити обладнання, яке вибуває з робочого процесу. Такі протоколи мають бути розроблені, і це стосується не тільки технічних рішень, а й законодавчих підходів, і дій, і міжнародної діяльності, і співпраці з міжнародними партнерами щодо надання допомоги, і в разі енергетичних потреб. І сьогодні ми можемо говорити про те, як швидко розгорнути польовий банк, який буде за два місяці починати реалізовувати, забезпечувати потреби підприємств, які надають критичні послуги.
