Енергетичний фронт. Випуск 7 (гість: Юрій Бондаренко)
В серії подкастів «Енергетичний фронт» спілкуємось з фахівцями про енергетику під час війни та перспективи її розвитку після перемоги України.
Ведучий: Максим Білявський, віцепрезидент Energy Club Гість: Юрій Бондаренко, генеральний директор ТОВ «НТК ЕНПАСЕЛЕКТРО», віцепрезидент Національного комітету міжнародної ради з великих електроенергетичних систем «СІГРЕ-Україна», Заслужений енергетик України Прослухати подкаст - https://bit.ly/3wcYmAu Слухати Energy Podcasts на Apple Podcasts 👉 https://apple.co/39r9q1R Google Podcasts 👉 https://bit.ly/3CsPGd8 Spotify 👉 https://spoti.fi/3Xf7kJf - Завдяки кому і чому тримається наша енергосистема?
- Перш ніж сказати про енергосистему, вибачте скажу про себе.
Мій стаж в енергетиці майже 50 років. Починав електриком на заводі в Луганську, потім як інженер-релейщик обслуговував високовольтні підстанції в Києві та Київській області.7 років відповідав за впровадження інноваційних технологій в Міністерстві енергетики України та вже 30 років керівник науково-технічної компанії, впроваджую новітні технології на підстанціях та електростанціях в Україні та за кордоном, останні 15 років представляю наш Національний Комітет в Міжнародній раді експертів CIGRE.
Я пишаюсь нашою енергосистемою, вона була найкраща у світі. Чому?
По-перше, як високотехнологічна система, вона побудована на стандартах надійності мережі та генерації, а це : резервування і закільцьованість, високий рівень диспетчеризації, автоматизації, контролю та управління, системи SCADA, АРЧМ, WAMS, оптоволоконні лінії зв’язку, кібербезпека.
По-друге, за мирних часів у нас ніколи не було «блекаутів», як це було в енергосистемах Америки, Європи, Африки. Кожні 2 роки, в Парижі, ми розглядаємо такі аварії та їх причини.
По-третє, енергосистема-унікальна, бо поєднує різні види генерації: атомну, теплову, гідро, відновлювальну. Цей склад треба зберігати, поступово змінюючи технології та не робити політичні заяви про 100% відновлювальної енергетики.
- Завдяки кому тримається наша енергосистема?
- Мені пощастило працювати багато років зі справжніми інженерами-професіоналами своєї справи - Міністром енергетики України - Скляровим В.Ф. та головним гідроенергетиком України Поташником С.І. Це вони, як керівники закладали принципи розвитку енергосистеми, її стратегію.
Під час війни нам треба дякувати високому рівню професійності та відповідальності інженерів та робітників всіх компаній: НЕК УКРЕНЕРГО, обленерго, генерації, всім, хто бере участь у відновленні об’єктів, а це будівельники, монтажники, налагоджувальники, проєктувальники.
Хотілось би бачити такий же рівень професійної координації від владних інституцій.
- Чи змогла б витримати аналогічні удари білоруська або російська енергосистема?
- З одного боку, вони побудовані на тих же стандартах, як і наша, але тепер я можу сказати різницю в людях. Наші інженери завжди були на перших ролях в освоєнні нового обладнання в радянські часи. Це факти нашої історії. А сьогодні мені гидко від того, що російські енергетики допомагають військовим у виборі цілей на наших електростанціях та підстанціях, підняли руку на ДніпроГЕС, приїхали працювати на окуповану Каховську ГЕС, Запорізьку АЕС.
Ми будемо про це писати та говорити в міжнародних організаціях.
Це недостойно інженерної етики та людської гідності.
- Синхронізація енергосистеми УКРАЇНИ з ENTSO-E допомогла нам, інакше б ворог використав наш ізольований або паралельний режим для того аби дестабілізувати ситуацію вже у першому півріччі минулого року. Чи погоджуєтесь із такою думкою?
- Згоден, Енергетичний шантаж, це елемент енергетичної війни росії проти України, Європи, світу.
Про синхронізацію 16 березня 2022 року з ENTSO-E можу сказати, що це підтвердження технічного рівня нашої енергосистеми, вимогам Європейських норм. Треба віддати належне діяльності НЕК «Укренерго», його керівництву і Міністерству енергетики за їхні зусилля.
Але хочу наголосити, що акцент потрібно робити не на експорті електроенергії, а на самодостатності нашої енергосистеми, забезпечити надійність для свого споживача, на велику роботу по впровадженню міжнародних стандартів.
З «Блекауту» ми вийшли самостійно і я схиляю голову перед головним диспетчером паном Зайченко та його командою.
- Ціль терористичних ударів по інфраструктурі - відключити максимальну кількість цивільних абонентів та сегментувати енергосистему України; порушити роботу енергоблоків атомних станцій. Якщо так, чи можна такі удари кваліфікувати як ядерний тероризм?
- Так! Фільми Голлівуду про терористів відпочивають на тлі того, що робить ця країна-агресор.
Я виступав на засіданні Адміністративного комітету в Парижі на початку війни перед всіма національними комітетами всіх 70 країн – членів CIGRE і назвав це не тільки тероризмом, а і геноцидом проти моєї країни.
Сьогодні я вважаю росію – країною зомбованих вбивць.
- Як в умовах воєнного стану успішно пройти 50% календарної зими, що залишилась?
- Думаю і вірю, що пройдемо. Для цього треба об’єднатись енергетикам, промисловцям, будівельно-монтажним організаціям.
Потрібна координація енергетичного штабу та військових. З одного боку захист від ракетних ударів, з другого відновлення схем станцій і підстанцій, електричних мереж. В листопаді ми ввели один агрегат 300 МВт, до кінця січня будемо намагатись під'єднати ще один такої ж потужності. Необхідно мати обладнання та матеріали.
- Що мають робити споживачі? Що органи самоврядування? Надайте поради.
- По-перше, я хочу побажати нам всім споживачам терпіння, витримки та електротехнічної грамотності.
Не буду говорити купувати свічки, лампочки, батарейки, генератори, інвертори, акумулятори, іти в пункти обігріву, незламності або виїжджати з міста.
У кожного свої умови та ресурси.
Скажу тільки, що як в медицині потрібно довіряти лікарю, так і в цій ситуації треба довіряти інженеру, фахівцю. Закони електротехніки вимагають від нас знань, що таке потужність, струм, напруга, частота. Всі прилади побутові й промислове обладнання мають свої обмеження, вони виходять з ладу, особливо в режимі включення.
Звертаюся до своїх колег: почалася стихійна зміна енергосистеми. З’явилася локальна, розподілена генерація окремо від мережі. Але стандарт якості електроенергії ніхто не скасовував. Треба вчити людей. Треба як найшвидше, по можливості, збалансувати мережу та зменшити шкоду від аварійних графіків. Потрібні споживачі-регулятори та правила для їхньої роботи.
Промисловість має працювати за узгодженими годинами.
Споживач не може бути заручником енергомонополії. Хоча і є форс-мажор.
Органи самоврядування
Вважаю, що енергетики мають разом з органами самоврядування розробити нові схеми електропостачання, теплопостачання, водопостачання.
Для кожного міста, села, регіону нам треба розробити енергетичні програми на засадах ресурсів, наявних схем мережі та нових технологій. А це можуть бути нові класи напруги, наприклад 20 кВ, кабельні лінії замість повітряних, електрифіковані котельні, газо і тепло генератори.
Головне, що програми розвитку міст на основі скорочення газу, електрифікації вже розроблялись у 2002, 2006 роках в наших енергетичних стратегіях. Від них були в захваті світові експерти, але виконання на жаль залишилось в постановах. Думаю, що причина в любові тільки до одного ресурсу – російського газу у керівників того часу.
В розробці програм потрібна також координація та участь фахівців, які в нас є, а також зважаючи на підтримку багатьох країн.
- Чи існують недоторкані споживачі під час відключення електроенергії?
- Недоторканими мають бути військові, медичні заклади, зв’язок, виробництво оборонної та енергетичної продукції. Треба багатоповерховим будинкам змінити схему живлення ліфтів, насосів водо та теплопостачання.
- Чому неможливо продавати електроенергію з України або Молдови під час гострого дефіциту потужності?
- Тому, що це аморально! Але технологічна допомога можлива.
- Чому неможливий тотальний «блекаут» в Україні?
- Він вже був, але, дякуючи диспетчерам, систему підняли, як ми кажемо, «з нуля».
- Скільки часу потрібно на повне відновлення?
- Відновлення постійного живлення споживачів без аварійних графіків можливо б зробити до кінця цього року, якщо ми отримаємо необхідне обладнання: трансформатори, автотрансформатори, мобільну генерацію для ключових розподільчих пристроїв.
Але, якщо ворог продовжує руйнувати наші об’єкти, то наступна зима може бути ще складнішою.
Відновлення всієї енергосистеми такої, якою вона була вже не можливо. Вона обов’язково має бути інноваційною, високотехнологічною, розумною з централізованою і розподіленою генерацією, існуючими, новими класами напруги зі збереженням стандартів надійності, інерційності та регулювання.
Але, щоб ми розуміли давайте оцінимо цифри. У 2022 році споживання електроенергії впало нижче 120 млрд кВт.год це рівень початку семидесятих років.
Війна відкинула нас на 50 років. До 300 млрд кВт.год ми піднялись в 1990 році, будуючи ці 20 років атомні електростанції, унікальні теплові блоки 800-300 МВт, лінії 330-750 кВ.
Оптимістично відновити енергосистему нам треба за 10-15 років і до 24 гігават (було 56 до війни).
Нам потрібен «План електрифікації України» як 100 років тому був план ГОЕЛРО.І цей план має бути разом з планом індустріалізації економіки.
- Чи можна скористатись можливістю і провести редизайн з точки зору майбутнього розвитку мережі?
- Можливий. І треба! Коли кажуть не на часі, почекаємо закінчення війни. Не згоден. Але вже сьогодні треба розробляти концепцію, сценарії для енергосистеми, електричних мереж, споживачів на основі новітніх технологій з урахуванням нашого досвіду і світових виробників обладнання, міжнародних стандартів.
Вже сьогодні треба об’єднати наших енергетиків, проєктувальників, промисловців, вчених державною програмою. Залучити будівельників, монтажників. В новій енергосистемі на перше місце має вийти споживач, він платить за все і має отримати цифрову якість електроенергії.
Вже були написані державні будівельні норми з енергоефективності будівель, були винаходи та патенти на «розумну енергосистему», з’явились нові терміни Power to X, Termer, Battery Storage.
Нам треба залишатись інноваційною індустріальною країною, з розвиненою енергосистемою. Зайняти своє достойне місце у 20-ці країн і Європейській енергосистемі.
- Скільки за власними оцінками нам потрібно грошей і де ми їх зможемо отримати, крім гуманітарної допомоги?
- Є різні оцінки, залежно від сценаріїв. Від десятків до сотень мільярдів доларів.
Але я впевнений, що ми не зможемо це робити тарифним способом.
І такий ринок як сьогодні нам не допоможе.
Я не маю права давати економічну оцінку, на це є кращі фахівці з економіки. Але якщо ми досягнемо в рік 150 млрд кВт год споживання і будемо оцінювати кВт годину в 5 грн, то це всього 650 млрд грн.
Мають бути інші економічні механізми, довгострокові кредити, інноваційні фонди, пенсійні, нові правила інвестицій. Але перш за все треба зупинити війну, ввести стандарти доброчесності, зупинити корупцію і схематозні схеми, захистити інтелектуальну власність, професіоналів і бізнесменів від тиску бюрократів і податківців.
Не можна весь час чекати гуманітарну допомогу. Борги треба віддавати.
- Як варто змінити кадрову політику галузі? Яке місці має займати мотивація?
- Почну з мотивації.
Для того, щоб виховати фахового інженера в енергетиці потрібно 5-7 років. Щоб утримати його для роботи на енергооб’єктах – треба мати оплату 2-3 тисячі доларів, інакше він буде запрошений в іноземні фірми.
А під час війни до нас шеф-інженери іноземних фірм не їдуть, і з нашого досвіду тільки один день роботи навіть дистанційно разом з нашими інженерами оцінюють в 1500-1800 євро.
Але ми намагаємось утримати нашу молодь навчанням, допомогою, соціальними пакетами незважаючи на розцінки в Д. Як варто змінити кадрову політику галузі?
БН 23 тисячі гривень на місяць.
- Як варто змінити кадрову політику галузі?
- Радикально. За 30 років ми втратили покоління інженерів. Треба починати з міністерства. Нажаль ми не відчуваємо в ньому інженерної технічної політики.
Треба повернути статус інженера на перше місце в освіті, терміново збільшити кількість замовлень в інститутах і університетах. Потрібні професійні школи, училища, учкомбінати для робітників різних професій, монтажників, зварювальників, будівельників. Без них ми не відновимо енергетику країни, особливо інноваційну, високотехнологічну.
Потрібні прикладні науковці, не псевдовчені та псевдоакадеміки з регаліями.
Ефективних науковців треба захистити замовленням і оплатою робіт, щоб вони не віддавали інтелектуальну власність, винаходи, патенти за безцінь за кордон.
Треба відкрити інженерні школи, семінари для споживачів, журналістів, юристів, політиків, щоб не плутали кіловольти з кіловатами, щоб освоїли термінологію світових стандартів «Електропедії» українською мовою.
Як казав Шевченко «чужому навчайтесь – свого не цурайтесь».