Іван Григорук

До кінця серпня сплачувалося не більше 5-7% від загальної вартості об'єму «зеленої» генерації

11.09.20
Сьогодні в нашій рубриці інтерв'ю з віцепрезидентом Energy Club Іваном Григоруком. Ми поговоримо про розвиток відновлювальної енергетики в країні, стан справ з розрахунками в галузі, почуємо відповідь на питання — чому досі не стартували «зелені» аукціони, а також дізнаємося про перспективи розвитку систем накопичення енергії в Україні.
Іване, давайте спочатку про загальну ситуацію в українській відновлювальній енергетиці. Які існують тенденції?
— Давайте все ж таки будемо враховувати загально ринкові тенденції, а не тільки говорити про структуру генерації. Адже ринок в нас побудовано таким чином, що якраз попит його і формує. Кризові явища на енергоринку розпочалися вже давно та загострення проявилось минулого року, і я б зазначив, що це сталося через зміни в структурі вироблення/споживання електроенергії і, як наслідок, погіршення умов експлуатації електроенергетичних систем. А причина таких явищ — швидке збільшення генеруючих потужностей відновлюваної енергетики на фоні зменшення попиту на електричну енергію. Встановилась практика, щорічного падіння попиту електричної енергії протягом останніх 6-7 років шляхом зниження активності виробництва продукції в промислових галузях економіки України. Але в цьому році додався ще й спалах коронавірусу. Саме сукупність цих факторів призвела до розбалансування енергосистеми.
А зменшення попиту вже можна назвати тенденцією?
— Саме так! На сьогодні попит в нас становить 11 401 млн кіловат-годин. І, повірте, це дуже мало. Подивімося на структуру, перше – падіння попиту в промисловості, потім — у населення, далі — комунально-побутові споживачі, які і є в основному неплатниками. Не забуваємо про транспорт, сільське господарство і будівництво. Ось я назвав структуру споживання електричної електроенергії в Україні. Якщо враховувати останні декілька років, промисловість – це основний споживач за рівним графіком відповідно до своєї технології виробництва, він дійсно дуже сильно «просів». Слід пам'ятати, що енергетична система втратила споживачів «Бурштинського острова», Криму та частини Донецької та Луганської областей. Тому у нас починаючи з 2000 років і станом на сьогодні споживання електроенергії впало майже в 3 рази. Але одночасно відбувається стрімке зростання відновлювальної енергетики за останні три роки, яка є мало прогнозованою у виробництві, отже складною в балансуванні, бо на сьогодні в процесі балансування задіяні ГАЕС та теплова енергетика. До речі, загальний виробіток електроенергії з сонячної генерації вже перевищує загальний об'єм вироблення теплової. Відбувається обмеження видачі потужностей у НАЕК «Енергоатом», «Укргідроенерго», а вони виконують функцію ПСО для населення та ВДЕ. Тому ми маємо складну ситуацію не тільки в технологічному балансуванні, а ще й у сфері оплати по «зеленому» тарифу, який гарантувала держава. В цьому році бачимо колосальні борги перед балансуючою групою ГарПока і тотальні неплатежі ВДЕ. До кінця серпня в нас сплачувалося не більше 5-7% від загальної вартості об'єму «зеленої» генерації.
А хто винний в цій кризі?
— Тут не знайдете одного винного, бо сьогоднішній стан в енергетиці є результатом багатьох років необдуманої політики профільних державних організацій. Фактично раніше, я повернусь на 10 років, коли починався розвиток ВДЕ, в той час було декілька стримуючих факторів. Один з них — технічний. Розвивались генеруючі потужності відповідно до пропускної спроможності мереж та вироблялось стільки електроенергії, скільки могли споживати в тому чи іншому регіоні без значного обмеження видачі потужностей. Це була перша складова. І друга – це обов'язкова присутність локальної складової, а саме: в кожній електроустановці, автоматиці управління, захистах, системах реєстрації, кабелі та іншому обладнанні, задіяному в будівництві «зеленої» електростанції — від генерації, передачі електричної енергії до точки приєднання включно — повинно було бути не менше 50% локальної складової, яка вироблена на території України. Тому ВДЕ не могли так активно розвиватися на той час. Пізніше поріг був знижений до 30%, потім до 10%, а далі — за бажанням. А про питання стосовно обсягу споживання електричної енергії в тому чи іншому регіоні — про нього взагалі забули. І в кодексах оператора системи передач і оператора системи розподілу прописали лише вимоги щодо пропускної здатності в мережі. Інвестори швидко скористалися «прогалиною» в основних документах, відповідно до яких працює об'єднана енергетична система. І от як результат — спочатку перевантажили південь сонячною і вітровою генерацією, далі — Дніпропетровську та Запорізьку області, потім – Центральну частину, а потім і всі регіони країни. Тобто пропускна спроможність мереж не могла забезпечити роботу всієї цієї генерації в загальній структурі виробітку без обмежень одної чи іншої генерації. Трохи згодом споживання в цих регіонах почало «просідати», а ще стара матеріальна база електричних мереж, яка закінчила розвиватись десь на початку 80 років. Будувалась вона активно в 60-70-ті роки. Ресурс експлуатації було «перевикористано». Поточна модернізація просто не встигала за бурхливим будівництвом ВДЕ.
Апарат РНБОУ. На засіданні робочої групи з питань подолання загроз в енергетичній сфері, 24.07.2020
Іване, а існує певний план? На Ваш погляд, що треба робити?
— Наразі необхідно переглянути нормативну документацію — кодекс ОСП і ОСР. Потрібно переглянути правила улаштування електроустановок і правила технічної експлуатації, адже в них не прописані вимоги ані до експлуатації, ані до улаштування більшості новітнього обладнання, яке використовується та буде використовуватись (наприклад, різноманітні системи накопичення енергії тощо). Наразі маємо більш як 10 ГВт з ВДЕ, які дуже впливають на загальну структуру виробітку електричної енергії та вже сьогодні несуть за собою заходи щодо обмеження видачі потужності генеруючих підприємств.
Скажіть, а нещодавно прийнятий закон 810-IX допоможе?
— На мій погляд, закон – це, як «гасіння пожежі», терміновий захід, і він не є досконалим. Неконтрольований ріст ВДЕ міг призвести до катастрофи в електроенергетичній галузі. Якщо дивитись через призму політичних шляхів нормалізації критичного стану в енергетиці, то, напевне, вибрали найменше зло, адже раніше Україна вже підписала зобов'язання стосовно розвитку ВДЕ з Європейським Союзом та іншими міжнародними партнерами, тому повинні були, принаймні, допрацювати закон. Відповідно до підписання Меморандуму з Європейським енергетичним товариством було зазначено, що частка «зеленої» енергетики в енергоміксі мала дорівнювати 11,5%. Але ж там було чітке розмежування по напрямках ВДЕ — сонячної стільки, біомаси стільки, гідро стільки. Наразі сонячної енергії в загальній структурі вже більше, ніж ми планували розвивати, тож співвідношення по напрямках ВДЕ ми не дотримались. Біомаса взагалі в нас майже не розвивалась, біогаз — тим більше.
Чекайте, Іване, Ви кажете, закон – це «гасіння пожежі». Але після такого гасіння інвестори не вишикуються в чергу до суду?
— Ну, наскільки ми знаємо, було подано понад 20 позовів. Їх пізніше розглядатимуть і в міжнародному арбітражі, і в національних судах, оскаржуючи дію ДП «Гарантований покупець», який підписав договір та не платить.
Тоді таке питання – це вже остаточні рішення, чи очікуються інші зміни?
— Консультації тривають, адже компенсацію по «зеленому» тарифу можна включити і в тариф «Укренерго» - на передачу електричної енергії. Тоді згодом можна буде повернути позитивний баланс по розрахунках за електричну енергію. Почати розрахуватися з «зеленими», та окремо розв'язувати питання соціальної допомоги незахищеним верстам населення. Щодо боргів минулих періодів – на сьогодні відбулись перші переговори з Європейським банком реконструкції та розвитку, Європейським Інвестиційним банком, групою Світового Банку щодо кредитування в розмірі приблизно 300 млн доларів США за умови, якщо «Гарантований покупець» вийде на 100% розрахунки за «зеленим» тарифом в поточному періоді. Стосовно успішного завершення таких перемовин є великий сумнів. Час покаже.
А Ви не думаєте - основна біда, що «Гарантований покупець» - дуже поганий трейдер…
— Я б не говорив про того чи іншого трейдера, або перепродавця. Річ у тім, що створена система, яка змушує «Гарантованого покупця», який має прогнозний обсяг електроенергії з встановленим тарифом, продавати цей товар по ринковим цінам. В результаті з'являється збиток у когось із учасників цих розрахунків - «Гарантований покупець», Укренерго та/або генеруючи компанії «Енергоатом» та «Укргідроенерго».
Виступ на Energy Security Meeting, 04.03.2020
Скажіть, а чому досі не стартували «зелені» аукціони?
— Аукціони зараз не запустились через те, що не відпрацювали правила їх проведення. Якби наші політики досконало вивчали питання, то зрозуміли б, що на аукціонах продають потужність в регіонах, де є високий додатковий попит на споживання електричної енергії, але це за собою тягне земельне питання. Друге питання стосується додаткової дозвільної документації. А третє – це точка приєднання (можливість приєднання). І тому на аукціони можуть виходити тільки дві категорії заявників. Перші – це ті, в кого є і земля з відповідним цільовим призначенням для енергетики чи для промисловості, по старому земельному кодексу, є виконаний проєкт, який пройшов експертизу. Друга категорія заявників — це якщо муніципалітет виконав всю роботу, яку, я зазначив раніше, і продає ці ділянки, з цією гарантованою потужністю для будівництва електростанції. Третього просто немає. Перший варіант за власні кошти має виконати інвестор і виходити на аукціони, щоб купити потужність. Другий варіант — муніципалітет за власні кошти у співпраці з оператором системи розподілу чи оператором системи передач готує ці документи, а саме земля – муніципалітет, проєкт і всі дозволи з ОСП, ОСР в залежності від того, куди вони приєднуються, до яких мереж. В результаті на аукціоні продають лот як погоджений проєкт з гарантією його реалізації. В нас на сьогодні ані одні, ані інші до цього не готові.
А існує у нас якась практика? Як хотіли раніше організовувати такі аукціони?
— Ну, раніше у нас було Міністерство регіонального розвитку, яке вирішило розробити спеціальну карту розвитку перспективних потужностей. А муніципалітети мали б провести певний аналіз. Наприклад, розглянули б маргінальні землі – це 4-5 клас якості земель, на яких нічого не росте і вони не придатні для сільськогосподарської діяльності. Це перше. Друге — оформили технічні умови та договір на приєднання, розробили проєкт, отримали висновок експертизи та декларацію на будівництво, тоді ордер називався. І тільки тоді вони могли виходити на аукціони. Це дуже стара ідея, але про неї вже забули. На сьогодні напевно 80% земель, які були переведені під землі енергетики — це землі, на яких раніше щось вирощували, вони не були маргінальними. По друге, регіони де побудовані всі ці електростанції, споживали дуже мало електричної енергії, і тому, куди дівати ту електроенергію, ніхто не думав. Чому так хаотично це все розвивалось? Тому що ніхто не забороняв, а якщо ніхто не забороняє – значить дозволено.
На об'єкті під час реконструкції ПС-150 кВ «Кам'янка», Черкаська обл.
Добре, Іване, давайте поговоримо про необхідність розвитку систем накопичення енергії в Україні.
— Про системи накопичення енергії у нас говорять вже давно. Але на сьогодні це стало, справді, нагальною проблемою. В основному, необхідність СНЕ відчуває НЕК «Укренерго», системний оператор ОЕС України. В Україні основну роль з балансування виконують ГЕС і теплові електростанції, тому ми фактично виробляємо рівно стільки, скільки можемо спожити. Але системи накопичення енергії могли б допомогти диспетчеру Укренерго отримати дієвий механізм балансування енергетичної системи, вирівняти графік виробництва електричної енергії. Це б зменшило навантаження на проходження пікових періодів. Це позитивно відбивалося б на екології. Адже, коли розвантажені теплові блоки піднімають на повне завантаження, іде значне переспалювання вугілля, виростає питома норма на виробництво кіловат-години, збільшуються брудні викиди, що впливає на здоров'я населення.
Іване, а якісь конкретні проєкти в країні вже розробляються?
— Перше, на сьогодні НЕК «Укренерго» розробило ТЕО на 200 МВт накопичувачів, які б могли працювати в первинному і вторинному регулюванні по частоті. Друге, ТЕЦ-5 (Харків) теж почала працювати в такому режимі. «Укргідроенерго» теж заявило про схожі ініціативи. Ми повинні використовувати світовий досвід використання систем накопичення енергії. Вони можуть працювати паралельно з відновлювальними джерелами енергії. Електростанції при обмеженні видачі потужності могли б за рахунок цих накопичувачів зберігати енергію, а за командою диспетчерів видавати її під час проходження добових пікових періодів. Таким чином, використовуючи системи накопичення енергії, «зелені» могли б зберегти свій попередній фінансовий план з окупності та подальшої прибуткової діяльності.
Засідання комітету Energy Club, 29.11.2019
А скільки гігават нам потрібно мати?
— Нам потрібно 2 ГВт високоманеврових потужностей та 2 ГВт систем накопичення енергії. У короткостроковій перспективі можемо мати 200 МВт потужності «Укренерго». «Укргідроенерго» теж заявило, що працює на сьогодні над ТЕО — приблизно 200 МВт. Далі є приватні проєкти, МХП – 60 МВт, ДТЕК також планує встановити на своїй тепловій станції 2 МВт. На сьогодні промислові сонячні станції також почали розробляти техніко-економічні обґрунтування. Мета — максимально ефективно запроваджувати системи накопичення енергії, які могли б паралельно працювати з їх сонячними та вітровими електростанціями.
Скажіть, а який принцип їх розташування?
— Ну, є два варіанти. Перше – якщо зберегти «зелений» тариф, СНЕ повинні працювати разом з ВДЕ, тобто генерація і поруч системи накопичення енергії в рамках одного ліцензіату — генерація і системи накопичення енергії мають бути у власності однієї юридичної особи. Тоді це буде кваліфікуватись як реконструкція об'єкта генерації. Таким чином, при обмеженні видачі потужності вони можуть завантажити свої акумулятори для того, щоб видати за командою диспетчера в інші години. І друге стосується інших юридичних осіб, які надаватимуть тільки послуги з балансування. Вони можуть бути не прив'язаними до генерації, вони самі є, умовно кажучи, генерацією. То інший тариф і, звичайно, інші правила роботи.
Іване, а яка доля законопроєктів про СНЕ?
— Було два законопроєкти про системи накопичення енергії. Один відхилили, а другий відправили на доопрацювання. Він якраз і стосується тих, хто хотів би працювати на ринку допоміжних послуг.
А ось, уявімо, я - Ілон Маск, і я хочу побудувати в Україні надпотужну батарею. Мені дозволять?
— Так. Ви можете це зробити й працювати на ринку електроенергії. Можна надавати послугу тим самим ВДЕ по зберіганню їх електроенергії. Тариф на зберігання — за домовленістю сторін. Тобто ви зберігаєте їх електроенергію, а потім повертаєте їм для видачі в мережу.
Іване, останнє запитання. Що буде за 5 років з енергетикою України?
— За 5 років зміниться структура виробництва електричної енергії. Базовою залишиться атомна генерація, подальший розвиток ВДЕ із системами накопичення буде витісняти теплову генерацію — теплова генерація, яка на сьогодні не відповідає екологічним нормам, буде поступово виводитися з експлуатації. Сподіваюсь, що все ж таки працюватимуть над тим, щоб виросло споживання електроенергії, запрацювала наша промисловість та більш активно модернізувалась вся ОЕС України.
На об'єкті ПС-330 кВ «Дніпро-Донбас», м. Запоріжжя